Цю історію не можна не розповісти. Навіть на похмурому новинному тлі вона вражає своєю безглуздою жорстокістю.
⠀
Учора стало відомо про смерть у СІЗО Олександра Демиденка. У СІЗО пенсіонер Демиденко опинився за те, що допомагав українським біженцям.
⠀
Процитую текст журналіста Дмитра Колезєва: “Демиденко був 61-річним пенсіонером, який жив у приватному будинку. Інженер-ракетник за освітою і переконаний пацифіст. У його будинку зупинялися сотні (кажуть, загалом приблизно тисяча) українських біженців, яким треба було переночувати біля КПП “Колотилівка”. Він допомагав їм безоплатно та абсолютно безстрашно: не боявся сперечатися з силовиками, лаявся через погані умови на КПП. З ним проводили “профілактичні бесіди”, але нічого не могли вдіяти. Демиденко виступав проти війни, його затримували на пікеті з порожнім аркушем. Його сестра живе в Харкові.
У жовтні минулого року під час супроводу чергової біженки – жінки з онкозахворюванням – його затримали якісь “бородані” з Росгвардії. Спочатку Демиденко зник, потім його офіційно заарештували на 10 діб за безглуздим звинуваченням у розпиванні алкоголю в громадському місці, а врешті-решт висунули звинувачення в незаконному зберіганні зброї – якихось елементів вибухового пристрою часів Другої світової війни. Коли Демиденка привозили на суд та обшук, він показував величезні синці на всьому тілі – свідчення побиття. Потім, коли дзвонив синові, розповідав про тортури зокрема про те, що його прив’язували до батареї і стріляли під ноги”.
⠀
5 квітня Демиденко помер в ізоляторі.
⠀
Доля людини. Колись саме так назвав свій режисерський дебют Сергій Бондарчук. У фільмі радянський солдат проходив через усі жахливі випробування: полон, концтабір, тортури. Мучителями були німецькі нацисти.
⠀
У випадку Демиденка – “свої”…
⠀
Важливо знати, що навіть у найстрашніших умовах трапляються люди, які залишаються людьми. Незважаючи ні на що.
