Режим Путіна живе війною, і, відповідно, він буде використовувати будь-які можливості для розширення цієї війни там, де йому такі можливості надаються. Війни завжди починаються через слабкість демократій. Сильна демократія ніколи ще не ставала об’єктом нападу.
Європа сьогодні абсолютно не готова до жодних дій. Вони бояться навіть думати про можливість воєнного зіткнення з Росією. Ми маємо справу з людьми, які звикли діяти в зовсім іншій системі координат: консенсуси, домовленості, взаємні поступки. Але війни так не виграють, а Путін веде з ними саме війну.
Можна з упевненістю, близькою до 100 відсотків, сказати, що імпотенція призведе до продовження провокацій, і рано чи пізно вони стануть сухопутними. У якийсь момент Путін обов’язково спробує перетнути кордон однієї з країн НАТО, щоб зафіксувати, що такої організації більше не існує.
Цілих дванадцять хвилин російські літаки безкарно перебували в повітряному просторі Естонії! Як ми пам’ятаємо, Туреччині свого часу вистачило дванадцяти секунд, щоб збити такий самий літак ракетою. І питання було вирішене: більше до турецького простору російські літаки не залітали. Але в Європі, як ми бачимо, немає того, хто здатен віддати такий наказ, тож ми чекаємо продовження спектаклю.
Будь-яка демонстрація слабкості. Будь-яка спроба умиротворити диктатора, підіграти йому — веде до ескалації. Це правило, аксіома. Будь-яка імпотенція викликає відповідь. Зупинити диктатора можна лише жорсткими методами — так, як це зробив Ердоган.
Європа повинна визнати просту очевидну істину: триває війна, у якій вона є учасником. Не тому, що вона цього хоче, а тому, що так вирішив Путін. І доти, доки Європа не буде готова це визнати, ситуація стабільно погіршуватиметься.
