Три маніфести російського фашизму (нариси капітуляції)

Андрій Піонтковський: Пригожина рішенням G8 звільнять від судової відповідальності
Путінська Дзюдохерія (ця остання еманація історичної Росії) зовсім за Розановим знову злиняла за кілька днів між двома Парадами Поразки – танковим на Красній площі і повітряним у Брянському небі. Почитайте про це у Дугіна, Пригожина та інших знакових російських фашистів. Усі вони в ці дні підписали свої глибоко особисті акти капітуляції.
Найбільш болісним було auto da fe Верховного Жерця Російського фашизму Олександра Дугіна. Олександр Гелійович глибоко переконана людина. В ім’я торжества Великої ідеї він дочку свою кохану, не здригнувшись, кинув у вогняне полум’я. Усі були вражені, які щасливі сяючі обличчя були в Дугіна з дружиною на похороні доньки. Вони вірили, що своєю сакральною жертвою зможуть надихнути фюрера, який вагається, на остаточне вирішення українського питання. Але сьогодні релігійний мислитель був змушений з гіркотою визнати:
“Мимоволі починаєш бачити в нас те, що було сказано в Апокаліпсисі про Лаодикійську церкву. Не холодне і не гаряче. Нас убивають за те, що ми недостатньо холодні, як мали б, на думку диявола, бути. Проте зсередини видно, що ми зовсім і не гарячі. Але ж це найгірше, що може трапитися з людьми, з режимами, з суспільствами. Данте писав, що таких лаодикійських відкидає навіть пекло. Так і блукають вони нескінченно і невідворотно між світами – поміж раєм і пеклом, не холодні і не гарячі. Тільки вічно їх жалять маленькі неприємні оси. Вагаються, не визначилися, сумніваються… Гірше не буває…”.
Не менш нещадний до владних лаодикійців й інший наш персонаж. Але якщо Дугін – людина Книги, то Пригожин – адепт Швабри і Кувалди. Якщо для Дугіна відмова від геноциду українського народу – величезна особиста трагедія, то Пригожин палко переконує сотні тисяч мобіків у тому, що трагедія, в яку їх кинули, – це, власне, безмозка війна. Капітуляція ж у ній, навпаки, відкриває їм (ну, і йому самому) величезні кар’єрні перспективи

Повторюючи дослівно ленінські листівки 1916–1917 років, він закликає святих російських солдатів рвати дупу панам офіцерам і вирушати грабувати новодворянські садиби зажирілої сволоти на Рублівці:

“У цій війні безмозкій єдиний святий і абсолютно невинний у всіх про*бах – це російський солдат, якого кинули напризволяще і вирішили, що він повинен гинути, як їм подобається, з їхніх кабінетів червоного дерева. І тому, коли цей російський солдат зрозуміє, що відбувається навколо, і підніме голову, я впевнений: він розбереться, хто його підставляє, і розірве дупу на фашистський знак винним у тій трагедії, куди його кинули…”.
Ну і, нарешті, третій герой нашого смутного часу – архетип російського фашиста Брат-2. Наша вітчизняна Лені Ріфеншталь, геніальний Олексій Балабанов, ще на зламі століть подарував росіянам ідеального національного героя і національну ідею на додачу: Данило-кілер, який не ставить собі безглуздих запитань, тварюка він тремтяча, чи право має, а рубає сокирою стареньку-відсоткарку Америку, а разом із нею – пророчо злого жидобендерівця, який замахнувся на місто російської військової слави Севастополь.
Суворі реалії СВО змусили Данилу-кілера (який ховається нині під ніком Vadim9.0) помітно скоригувати своє довоєнне ставлення до жидобендерівців. Послухаймо його схвильований і не завжди політкоректний монолог:
“Росія починала конфлікт, маючи повну технічну перевагу в усіх видах озброєнь, авіація перевищувала хохлівську в 10 разів і машини були набагато сучаснішими. Танків було в 5 разів більше, артилерії в 5 разів більше, готових снарядів у 20 разів більше. Перші 3 місяці хохлам ні хріна не давали. Тільки в червні їм перші 4 хаймарси передали. І ми примудрилися отримати пі***лів на всьому північному фронті!!! Так хохли вища раса, ніж ми!!! *бать, хто б іще вистояв проти такої переваги? А зараз у них сучасна техніка, у нас тупо немає шансів, у нас Т-55 на фронт пішли. Ми зараз гинемо на фронті, а в наші міста їдуть таджики, а Кадиров закликає росіян розмножуватися, що було кого доїти на гроші і дотації. Це що за х***ня??? Та нехай хохли нас захоплять, вони хоч на нас візуально схожі, вони, схоже, порівняно з нами вища раса, якщо вже ми після розпаду СРСР без них докотилися до того, що нами управляє тувинський у**ан, а гірський вівц**б змушує всіх вибачатися на відео. Це крах”.
Головна / Статті / Три маніфести російського фашизму (нариси капітуляції)